Немає в світі більшої любові,
Як найніжніша мамина любов,
У поглядах, у серці, в кожнім слові
Без будь-яких обмежень і умов.
І ця любов віками не зітреться,
Я свято бережу, її як скарб.
У дні важкі лише вона озветься,
Прикрасить будні тисячами фарб.
А прийде радість – в сто разів примножить,
Без заздрощів, байдужості й образ.
І буде наче ангел, на сторожі,
І вбереже від помилок не раз.
Я вдячна Богу, що можливість маю
Щоденно знати мамину любов.
Блаженне щастя душу зігріває
В обіймах тихих маминих розмов.
Склонюсь на руки найтепліші в світі,
Як добре, коли поряд є вони.
І почуття, як весен буйноцвіття,
Торкаються життєвої струни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789717
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.04.2018
автор: Світлана Вітер