У «мордокнизі»* вигулькнула грамота.
Бамага неабияка – з Москви!
Що ж… здобули надійного гаранта:
талант наш визнав центр мозковий!
«Мєждународний конкурс ісполнітєлєй
попмузикі». Це ж «Новая Волна»!
Румянцев Алєксандр – «дядя в кітєлє» –
директор міжнародного… «кіна» (л@йн@).
Чи він, бува, не правнук Задунайського**,
що села закріпачував колись,
козацтво розпустив? З його династії
не вилупивсь, бува, цей хитрий лис?
Тож, панство, повернімося до конкурсу.
До москалів та їх пісенних чар.
До грамот, що блаженним вкрились окисом.
До юних голосів, що не мовчать –
співати їздять в "рідну" метрополію.
В Москві – їх покровителі й престиж.
Простіть їх верби й небо, вкрите полум’ям.
Прости і ти, козаче, їх. Прости…
Прости дітей, що нині – надто грамотні.
Що грамоти привозять аж з Москви!
Що правда неприкрита тяжко ранить їх.
У відповідь лунає дикий виск:
«Культура – више воєн і палітікі!»
«Авжеж!» – гармати гаркнуть в дні мутні.
Покіль по вас не їдуть ГРАДи мітити, –
ви грамотні, а далі – гра матні.
Їхали, їхали, ї...
х о л у ї
до Москви.
© Сашко Обрій.
* - Facebook
** - граф Петро Румянцев-Задунайський, у 1764 призначений
імперією президентом Малоросійської колегії та генерал-губернатором
Лівобережної України.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789651
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.04.2018
автор: Олександр Обрій