--Уже набігалась, стежино?
Де ти була, в яких краях?
--Метнулась в ліс я по ожину,
А потім вибігла на шлях,
Промчалась весело повз поле,
Під житній скрилася дашок.
Тоді пішла в село поволі
Під щебетаннячко пташок.
Звернула в луг, а ще в долину…
Квіток, квіток, що не злічить!
Спинилась я біля калини,
Бо там пеньок старий клякчить.
На ньому я спочила трішки,
І знову в поле. Там вівса…
Сколола босі ноги трішки,
Та я не плачу, бо ж краса!..
Мене вчаровують і ваблять
Поля, квітки, луги, сади.
Хіба колись їх зможу зрадить?
Я стережу земні плоди!
А ти, дитино люба, знай,
Що наймиліший в світі край,
Де ти зродився та зростав,
Де рідне поле, ліс і став.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789638
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.04.2018
автор: Valentyna_S