Тихий вечір, нестерпний біль,
Розтинає безжально груди.
Я не зможу змиритися з тим,
Що в нас зустрічей більше не буде.
Що ніколи зблизька не побачу,
Твоїх лагідний карих очей.
Що в сльозах і думках безнадійних.
Пройдуть зграї і днів і ночей.
Дуже боляче, що вже ніколи.
Я цілунків твоїх не нап’юсь.
В твоїх ніжних обіймах і ласках,
Вже ніколи я не утомлюсь.
Серце мліє, в тривогах ридає душа,
Ллються сльози, неначе злива.
Я люблю тебе так, як колись
І від цього я вже щаслива.
16.07.1994р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789621
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.04.2018
автор: Валентина Рубан