Я впустила додому весну –
Промінь сонця і подих тепла,
Після довгого холоду й сну
Повернулась вона, ожила.
І принесла на крилах вітрів,
Те, що кожен від неї чекав…
І пташиний схвильований спів,
Не змовкав до вечірніх заграв.
Ніжні паростки зела й трави
Із жагою до сонця тяглись,
Пили з неба жадані дощі,
Що так щедро на них пролились.
Я впустила у серце весну,
Свою мрію ясну, осяйну:
Хочу, як би в житті не було,
Дарувати любов і тепло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789595
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 29.04.2018
автор: Авдія