Гнав день із хвіртки промінці,
Жбурляв у воду камінці,
Щипав за хвіст маленьку кицю,
І заглядав собі в криницю.
Сміявся, бігав, метушився-
Упав за ніч і там лишився.
Щось снилось миле та чудне,
Що завтра знов собі пірне
У стиглі грона, трав нектари,
Розбудить сонні диво- хмари,
Громами вдарить, дощ проллє,
А потім знов собі зіпє
Весь каламбур, що натворив
Все так вінчав- собі так жив.
Джмелю показував знов дулю
І слухав затишно зозулю,
Лічив роки- а в них світи,
Усе встигав, щоб перейти
Від ранку в ніч- пташок пісень...
Так жив собі весняний день.
Картина Анатолія Марчука.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789524
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2018
автор: Леся Утриско