[b]Бракує ласки і тепла, і ніжних слів, і поцілунків.
Не вистачає розуміння, щиріших і близьких стосунків.
А в тебе , любий, все це є? - що кидаєш мене під ноги?
Ти все забув? Навчи й мене,бо жити так - не маю змоги.
Не можу я щаслива буть, коли тебе поруч немає,
А онімівший телефон, гудками душу роздирає.
Я прокидаюсь у сльозах і з ними знову засинаю,
Себе я мучу і тебе. Як жити далі - я не знаю.
Мені потрібен тільки ти. Люблю тебе - це маєш знати.
Й те, що належить лиш тобі, не хочу іншим віддавати.
Ти подзвони мені й скажи, порадь: чи маю шанс чекати?
Я день, годину, місяць, рік...усе життя , щоб лиш кохати.
[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789347
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч