Ви з іншого століття мабуть, пане,
Бо компліменти – рідкість у наш час,
Я не така, повірте, безталанна,
Дарма що без манірності й прикрас.
Цей ритм життя збиває з пантелику,
Несе як повінь вулицями міст.
Крізь суєту дріб’язну та безлику,
Ступлю на кришталевий долі міст.
З вуаллю капелюшка я дістану,
Закутаюсь у шовк і органзу,
Станцюємо ми вальс із вами, пане,
Під осуду людського злу грозу.
Повірить важко, але я умію,
Дивитись загадково із-під вій
В раціональнім світі нас зігріє.
Ваш комплімент і вдячний погляд мій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789301
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2018
автор: Надясемена