Розум ніяк не старіє –
В сумі стає все гострішим.
Тіла частина німіє,
Серце й зір стали слабкіші.
Зустріч весни як перемога,
Здоров’я чатуєш як найдорожче,
Київ вздовж пішки вже не змога,
Не сабантуєш Чорторий Уроще.
Шанобливо тримаєш образи друзів,
Що давно Десь Там на тебе чекають,
Не несеш кохану кохатись на лузі –
Бажання такі в тобі вже не грають.
Та розум твій не старіє –
Тепер він гострий як лезо,
Він із середини гріє.
Дивишся на світ тверезо?
27.04.2018
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789258
Рубрика:
дата надходження 27.04.2018
автор: Левчишин Віктор