Йди, Єво

Йди,  Єво,  йди.  Прогуляйся  за  межі  раю  –  
Там  десь  ростуть  дикі  яблуні,  сливи,  груші.
Ти  тут  їси  їх  зеленими  –  не  визрівають,
То  для  дерев,  і  тобі,  Єво,  кепсько  дуже.

Ти,  Єво,  дивна.  Хочеш  то  слив,  то  вишень.
Бачиш,  придумала  змія  –  й  вину  надвоє.
Ти,  Єво,  вчора  була  в  100  разів  мудріша.
Що  нам  робити?  Як  нам  бути  з  тобою?

Поки  ти  спиш,  у  саду  хтось  рахує  зорі  –  
Їх  не  з’їси,  а  як  так,  то  добре  не  буде.
Яблука  зріють,  наче  сигнал  світлофора  –  
Ми  не  боги,  Єво.  Просто  звичайні  люди.

Йди,  Єво,  йди.  Прогуляйся  за  межі  раю,
Якось  дерева  скінчаться  й  почнеться  всесвіт.
Хто  їх  придумав  ті  яблука  –  хай  поливає.
Я  вже  не  вірю.  Просто  не  вірю  у  все  це.

Бачиш…  Вважала  –  скінчив  і  тепер  спочинеш,
Всі  ці  нотації  душу  і  серце  крають…
Ти,  Єво,  винна.  Та  тільки  наполовину,
Бо  саме  я  посадив  ту  яблуню  в  нашім  раї.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789215
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2018
автор: Кот Єльпітіфор