(світлій пам'яті хлопців-чорнобильців)
Засвітилась зранку ясна роса,
де злетіли лебеді в небеса.
Ой, якби ж ті лебеді та й могли,
всю журбу на крила б свої взяли!
Білі-білі лебеді й неба синь,
а між білих лебедів мамин син.
Він тріпоче крильцями в вишині:
- Ой віддай, матусю, весь біль мені!
- Візьміть краще, лебеді, доброту...
не віддасть вам матінка гіркоту.
І журби своєї я не віддам,
нехай буде світло у небі вам!
Зникли білі лебеді вдалині,
тріпотіли довго вони крильми.
Залишили вишні для нас в цвіту...
не зібрать розсіяну гіркоту!
Засвітилась зранку ясна роса,
де злетіли лебеді в небеса.
Ой, якби ж ті лебеді та й могли,
всю журбу на крила б свої взяли...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789189
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2018
автор: Надія Башинська