Між мною й сином-- закордоння,
Як плавкі на ріці крижини,
І ще вночі оте безсоння--
Колюче, як гілля ожини.
Мене чатує зірка пізня —
Отам сидить в саду на гілці.
Її прошу: рідненька, злізь-но,
Здійми свої маленькі крильця,
Полинь-прилинь вночі до сина,
Його чола торкнись легенько--
Нехай вважає, що чужина
Його вспокоює серденько.
Попрошу я й Тебе, мій Боже!
Загой Ти душу від розлуки,
І ангела пошли у поміч
Узяти долю в свої руки.
Його я ангелом теж стану--
І буду з ним в годину скрути…
Незлим усякий хай постане,
Хто ллє в життя лише отруту.
О Боже! Захисти Ти сина
Від розчарування і розпуки.
Мені ж Ти поклади на спину
Хрести моїх дітей і внуків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789167
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2018
автор: Valentyna_S