***
Тихше, тихше, мій коханий спить.
Місто спить, і спить вся Україна.
Тільки місяченьку ніч плисти,
неба плюскіт - це доволі мирно.
Я на "вахті": сна нема чомусь...
Тиша й морок. Думка сновигає...
На якому гені Давня Русь
стала Україною, мов крайня?
Що тепер? Тепер така біда,
що живем, неначе поторочі.
Хтось і сина власного віддав,
а кому зав*язано і очі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789134
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.04.2018
автор: Надія Позняк