У світі ми всі подорожні:
Зустрінувся хтось – і відбув.
Трапляються душі порожні,
А ще – ті, що ледь осягнув.
Ми наче човни загадкові,
Відчалити кличе нас даль.
Бузкові крайнеба обнови
Видніють за морем проваль.
В проваллях прощань, самоти
Ростуть сталагміти років.
Так невідворотно сліди
Час пам’ять змивати навчив.
Та поки пливеться – пливем,
Життя – противага журбі.
Ідуть зі старим кораблем
Старіші й нові кораблі.
25.04.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789012
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.04.2018
автор: DIaMONd88