передчуття стікало по спині
холодною, загуслою сльозою_
погорду розпинали на млині_
запахло тло землею і грозою,
затихли тишею налякані птахи,
засохли корені дендритних розгалуджень,
не витримавши пікових напружень
зв'язавши всі замолені гріхи...
передчуття ходило по струні,
для рівноваги взявши повні чаші,
кому вони були, ті отче/наші
відлуння котрих гине в далині,
в залитій жовчу місяця долині...
передчуття пульсує в скронях нині_
чи для обійм розставив руки той,
хто бачив, як буяв палеозой,
але ту таїну забрав з ганьбою...
запахло тло землею і грозою.
загусло небо. в ноги впала тінь.
передчуття дражнилося з тобою.
лише здалося_ спи як спав_ амінь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789006
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.04.2018
автор: Ки Ба 1