АБЕТКА

АБЕТКА
З  НАЗВАМИ  ТВАРИН

[b]А[/b]КУЛА
Живу  я  в  морі,  любий  друже.
У  мене  зуби  гострі  дуже.
Я  радо  інших  риб  ковтаю.
Бо  корму  іншого  не  знаю.

[b]Б[/b]АРАН
Люблю  гористість,  небом  вкриту,
І  травку  їсти  соковиту.
Хоч  невеликого  я  росту.
Ріг  маю  кручений  і  гострий.

[b]В[/b]ОРОНА
За  кольором,  немов  смола  я.
Житло  в  селі  і  в  місті  маю.
Горіх  кладу  до  дзьоба-рота.
Співати  «Кар»  -  моя  робота.

[b]Г[/b]ОЛУБ
Літаю  попід  небесами.
Гніздо  будую  під  дахами.
Кручусь  у  парку  цілу  днину,  
Шукаю  крихту  чи  зернину.
Я  сірий,  білий,  наче  зайчик,
Даси  мені  хлібини  крайчик  
В  зимовий  сніжний  день  холодний,
Як  буду  дуже  я  голодний?

[b]Ґ[/b]ЕДЗЬ
Я  –  ґедзь.  Мене  не  люблять  люди,
Кусаю  їх  у  плечі,    груди,  
Свій  хобот  їм  під  шкіру  пхаю
І  кров,  мов  упир,    висисаю.
Та  п’ю  я  і  нектар  із  квітки.
Не  бійтесь  надто  мене,  дітки.

[b]Д[/b]ЕРЕВОЛАЗ
Жабка  є  –    дереволаз,
Що  на  вигляд  –  вищий  клас
Але  треба  знати  ,  друже,  
Небезпечною  є  дуже.
Може,  трунком  пригостити,    
Десятьох  одна  убити.

[b]Е[/b]РДЕЛЬТЕР’ЄР
Ердельтер’єр  –    собака  це.
Він  заробляє  на  м’ясце.
Поранених  несе  з  полів,
Шукає  міни  у  землі.

[b]  Є[/b]ХИДНА
Думаєш,  це  їжачок,  
Бо  свитина  з  колючок?
Ні,  єхидна  це,  повір.
Їсть  комах,  мурах  цей  звір.
Носить  яйця  на  собі
В  сумочці  на  черевці.
Вилізе  з  яйця  мале  –  
Попіклується  незле.

[b]Ж[/b]УК-ОЛЕНЬ
Жук-олень,  діти,      -  це  комаха,  
Хоч  крила  в  нього,  як  у  птаха.
Є  роги  –  це    щелепи,  друже.
Ними  старі  дерева  струже.

[b]З[/b]УБРИ
Зубри  –    рідкісна  тварина.
Схожі  на  биків  дитино.
Тільки  важчі  та  міцніші,
Більш  рогаті  та  страшніші.
В  них  широкі  груди,  плечі,  
Травку  йдуть  скубти  під  вечір.

[b]И[/b]НДИК  (ІНДИК)

Индиком,  щоб  ви  це    знали,
Індика  колись-то  звали.
Свійська,  діти,  це  тварина.
Має  дзьоб  міцний  і  крила.
Віялом  хвіст  розпускає,  
 «Пуль-пуль»  з  горла    випускає.
Коли  злиться,  скаженіє,
Шия  в  нього  червоніє.

[b]І[/b]ПАТКА
Є  такий,  Софіє,  Златко,
Птах,  що  зветься  він  іпатка.
Чорно-бурий  носить  міх.
Щоки  білі,  наче  сніг.
Під  очима  жовте  пір’я.
Любить  море  під  узгір’ям.
Рибу  вправно  птах  лапає,
Нею  дзьобик  напихає
І  несе  в  нору-печеру
Любим  діткам  –ненажерам.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788990
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 25.04.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)