Будувать - так на віки!
То були не балачки...
І взялись вони за діло.
Здивувався сам Ярило,
Хто такі, чого так прагнуть?
Глину, камінь, дошки тягнуть.
Що то будуть за споруди?
Відгукніться, нумо люди!
Ті, почувши голос з неба,
Мовлять: Нам десь жити треба,
От й взялися будувати,
Хто хороми, хто палати.
Ще майстерню та крамницю,
Викопаєм тут криницю.
Прокладемо скрізь дороги,
Щоб не били люди ноги.
І лікарню, і книгарню.
Забіякам - буцегарню.
Щоб онуки, їхні діти,
Тут змогли щасливо жити.
І Ярило посміхнувся,
Промінцями стрепенувся.
Добра та корисна справа!
Лиш деталь мені цікава,
У толоки ж є засновник
Та кмітливий забудовник.
Хочу знати хто такий?
Люди гучно, хором: Кий!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788875
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.04.2018
автор: Ірин Ка