той самий екстремум кривої,
та сама розхристана ніч_
байдужий до шелесту рою,
на вибір_ стежки врізнобіч_
на мінімум внутрішній голос,
на максмум кислі баси_
під посмішки серп, наче колос,
жадаєш чи впасти єси...
гадати на кавовій гущі,
чи дерти мережева слів_
хто нині розбив шкаралущу,
вглядаючись в окіл зомлів_
глибокі свинцеві калюжі,
блукаєш між ними навгад_
надію прозрінням паплюжиш
й пірнаєш живцем в маскарад...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788873
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.04.2018
автор: Ки Ба 1