З кожною весною,
гілкою бузку
повертаюся до тебе
із забуття.
З кожним літом,
припливаю промінцем світла.
З кожною осінню,
золотом сріблить
скроні сивиною.
З кожною зимою,
покриваються вії інеєм
в очікуванні тривалому.
З кожним роком,
ти ближчий, як міраж,
але час нас бере
на абордаж.
Зі швидкістю іскри , що горить,
комети, тієї, що летить,
гинуть почуття справжні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788803
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.04.2018
автор: Svitlana_Belyakova