Дівчинка і гусак

                         По  двору  поважно  чалапав  гусак.  Він  був  великий  і  досвідчений,  та  бачив  не  одне  покоління  малих  гусенят.  Гусенята  прокльовували  насиджені  матір’ю-гускою  яйця,  незграбно  вибиралися  із  них  довгастими  клубочками  і  починали  рухатись  за  матір’ю.  Вона  їх  вигрівала  і  виводила  на  сонце  погрітись.
                       “Га-га-га!”  –  зверхньо  гелготав  гусак.  Він  вважав  себе  головним  у  пташиному  дворі  і  при  нагоді  намагався  ущипнути  усіх,  хто  попадався.  Але  після  годування  теж  присідав  у  піску  погрітися.  Гусенята  підростали,  вбираючись  у  пір’я,  і  теж  гелготали  зранку,  вимагаючи  їжі.  
                         Одного  разу  хазяйка  вирішила,  що  пора  випасати  гусей  у  лузі.  "Паси”  –  сказала  вона  малій  онучці.  Та  взяла  довгу  замашну  хворостину  і  стала  виганяти  гусей  за  ворота,  щоб  погнати  до  лугу.  Гуси  протестували,  але  одна  за  одною  виходили  за  ворота.
                       “Га?”  –  сказав  гусак.  Як  же  це  його,  самого  головного  гусака,  теж  з  усіма  поженуть  на  луг?  І  хто  це  зробить:  оце  дівчисько?
                         “Киш”  –  сказала  дівчинка  і  вдарила  хворостиною  по  паркану,  за  яким  цвіли  троянди,  лілії  і  жоржини,  а  попід  вікнами  -  різнокольоровий  клематис.  Дівчинка  не  жартувала,  а  ще  вона  добре  пам’ятала,  як  раніше  гусак  і  її  намагався  ущипнути.  Вона  тоді  була  меншою  і  дуже  злякалась.  Дівчинка  вдарила  хворостиною  перед  самим  дзьобом  гусака.  Він  відступив,  потоптався  по  віолах  біля  доріжки  і  замахав  крилами.
                         “Га-га-га!”  -  протестував  гусак.  Він  зашипів,  намагаючись  підібратися  ближче,  щоб  ущипнути.  “Киш!”  –  замахала  хворостиною  дівчинка,  не  дозволяючи  гусаку  дотягнутися.  Раптом  гусак  побачив,  що  він  на  подвір’ї  сам:  попереду  дівчинка  із  небезпечною  хворостиною,  а  стадо  вже  давно  вийшло  за  ворота  і  гуси  пасуться  на  узбіччі  із  травою.  Небезпечна  хворостина  знову  наблизилась  і  довелося  гусаку  наздоганяти  стадо,  голосно  гелгочучи  при  цьому.  
                       Навіть  якщо  чогось  дуже  боїшся,  завжди  є  можливість  перемогти  свій  страх.  У  цьому  може  допомогти  тоненька  хворостина,  хоч,  насправді,  допоможеш  собі  сама.
                   Яким  би  не  був  грізним  гусак,  іноді  достатньо  маленької  дівчинки  із  замашною  хворостиною,  щоб  погнати  гусака  до  лугу.  Як  і  всю  зграю.

22.04.2018.
Картина  на  тарілці:
“Дівчина  із  гусьми”  Weimar  Porzellan



         

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788759
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2018
автор: Светлана Борщ