Саднить і мається душа моя -
Її провина хвилею накрила.
Свідомо не чинила злого я,
А мимоволі кривди наробила.
Де. є такий, хто зроду не згрішив,
Чиє сумління чисте, як сльозина?
Я перед кожним, хто безвинно жив,
Смиренно рада прихилить коліно.
Великодушний Отче нас усіх,
Ти ж не караєш і не судиш всує!
Умисний мій і ненавмисний гріх
Прости, прости мені, Тебе прошу я!
А без покути як у світі жить?
Тягар вини не всякий нести може.
І всі, кого я скривдила, простіть!
Помилуй душу, милосердний Боже!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788737
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2018
автор: Ірина Васильківська