Непозбувна ота ностальгія...
І я вкотре роками малію,
В сині очі задивляюсь барвінку…
А день дзвенить голосно, лунко!
На горбочку хатина під стріхою,
Старенька, похила — а в снах стала втіхою.
В ній чиста кімната, з синявою стіни,
Долівка підмазана свіжою глиною.
Причілок хати підтримують мальви,
Далі за ними — дика груша і кальвіль.
За древньою шопою-- ружа рожева,
На рові від дороги — височенні дерева.
А в самім кутку дорогого обійстя
Дуб могутній неохватний розрісся…
На моїм подвір’ї так лагідно й тихо,
Наче ніколи не бувало тут лихо.
Фото з інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788729
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2018
автор: Valentyna_S