Я ляжу в буйні трави і вони поглинуть мене.
Кожна травинка буде шепотіти мені:" Залишись ...залишись...залишись знами."
Гіпнозуючи мене ,насичуючи мене - легкими ,чистими думками.
Для трав я свій,як і вони створений з добрих намірів.
Яка ж легкість. Лежучи тут наче потрапив у лоно природи .Серце наповнюється добром.
Десятки тисяч цих зелених паростків лікують мою змучену свідомість.
Тишу порушує тільки їх шепіт :" Залишись ...залишись ...залишись знами."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788618
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.04.2018
автор: Vin Libert