Поєднались в щасті люблячі два серця
Затишок сімейний ангел їх гойда…
Почуття ці світлі, сріблом у озерці
Виграють і сяють, як свята вода.
Подарунки долі їм приніс лелека
Сяйвом заясніла материнства суть…
Подарунок Божий, мрія їх далека
Посадили квіти… в радості цвітуть…
Райдужно зростає втіха у родині
Їм батьки дарують щастя і любов.
Дбають, поливають, щоб росли щоднини
І доволі в серці щирих молитов.
Щоб тяглась до сонця квітонька-дитина,
Мати хай дарує ніжність і тепло…
Виросте жорстока – не шукай причину,
Значить хтось посіяв в малу душу зло.
Щоби мати мужність, справедливим бути -
Батько хай дарує свій духовний гарт.
Витримка й сміливість, то в житті набуте
Дайте у майбутнє їм надійний старт.
Поливайте в спеку, захистіть в морози…
Хай не зломить вітер гілочки тонкі.
Вчіть достойно, з честю витримати грози
Тішилось щоб серце в вас через роки.
Будуть діти - квіти вдячні вам довіку.
Осінь ваша пройде серед їх краси…
Від людей подяки буде вам без ліку,
Хай квітник родинний додає снаги!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788605
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.04.2018
автор: Любов Таборовець