Перекопаю залюбки маленький свій город,
Неначе на шматки поріжу торт.
І кожна грудочка одержить насінину
І ласку рук моїх, і теплу днину.
Земелька чорна і пухка – радіє серце.
Відчую серця стук землі і струм крові,
Я б вся пірнула в неї, мов в озерце,
Ти годувальниця душі, тут корені мої.
Шматочок цей, розпушений руками
Незримо, магнетично притягає – нахились!
Я перших сходів, як коханого чекаю,
Стеблина кожна просить – подивись!
Як я люблю тебе, моя Земля прекрасна.
Роки минули, як одна хвилина,
Та довгі дні були, вони мене навчили
Сприймати все живе, мов матінку – дитина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788598
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.04.2018
автор: Лариса Чорноус