Сонце правди обпікає, не простиш,
Те спалене сьогодення, пригортаєш,
Всі ті крихти, що брехнею, може спиш?
Бо так легше не торкатись небокраю,
Що є струни нерозкритої душі.
Так і лишаться, ніколи не загравши,
Під дощем із одкровення, ти не спиш.
Твоє сонце обпікає, закохавшись...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788575
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2018
автор: Квітка))