У неї білосніжні крила,
І пір’я лишає на пам’ять.
І не небезпечно красива -
Але на душі ставить рани.
І очі немов з малахіту -
Яскраво-зелені, отруйні,
І посмішка вперто невтішна -
Звабливо-похмура, розумна.
Морська і перната... людина.
Ще й крила відлиті з душі.
Спокійна, терпляче красива
Забрала від серця ключі.
Забрала від серця і серце,
Лишила на пам’ять перо;
Не дивна, зовсім не чудесна -
Із нею пішло і тепло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788540
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2018
автор: Марічка Білих