Та Бог з тобою! Йди собі
Влаштовуй нове кубелечко
Іще комусь своє сердечко
Даруй у сяйві голубім.
Таке життя… на щастя право
З нас кожен має… лише «но»
Ціною зради не дано
Побудувати дім для слави.
Та ще у час, коли літа
На п’ять десятків повернули…
Гадаєш, кінчено з минулим
І знову стрічка золота
З весною новою настала?
Та ні, голубко! На розгін
Щоб з під копит вчувався дзвін
Від лету мрій – вже днів замало!
Не я, а інший по життю
Буде тебе тепер водити
Та от чи будеш ти радіти
Його, - чужому, - почуттю?
Але іди! І не вертай
До спільного з тобою дому
Не зможу вірити нікому
Забрала ти з собою рай.
Шепочу у останню мить
Не поспішай, заради Бога!
Бо вже не маю я нічого
І чуєш, як душа щемить?
20.04.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788424
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2018
автор: dovgiy