**********
Вона сіяла квіти
навесні, навесні,
Їй ввижалися діти
в напівсні, в напівсні...
Вона сіяла квіти
і жіночі літа,
Чиста врода тендітна
в самоті одцвіта.
Вона сіяла квіти:
пишні айстри ясні,
Чорнобривці із літа
усміхалися їй
І цвіли коло хати,
доки випаде сніг.
Виглядатиме мати
діток з дальніх доріг.
Вона сіяла щастя,
і любов, і красу,
Їй зневіри причастя
посріблило косу.
Зацвіли дивоцвіти,
та дарма, та дарма.
Шепотіли їй віти:
-Чом сама ти, сама?
Рідні діти далеко,
одцвітають літа,
Лиш самотній лелека
Навесні приліта..
Вона сіяла квіти
і надію свою
І молилась за діток
у далекім краю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788416
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 21.04.2018
автор: Світла (Імашева Світлана)