В порожньому конверті – зойки тиші:
Спустошеність заповнює життя.
Буває в суголосся доля гірша,
Ніж зовнішня дозрілість й пустота?
Ні сповіді дощів, що напували,
Ні блискавок словесної грози.
Застиг сургуч – скріпив душі скрижалі,
З’єднавши у беззвуччя голоси.
В порожньому конверті – мить убивства
Останнього з десятка негритят,
Та пам’ять, що веде і суд, і слідство,
Вертає всіх, хто вижив після страт.
Не скинути мовчанням з серця туги,
Не схилить колос зріле почуття.
Стає безмов’я сфер тонких недугом
І б’є прицільно в зболені місця.
В порожньому конверті – спроба втечі
Від себе у нікуди, та навряд
Дорогою утрат свідомих й зречень
Вертаються до витоків назад.
В порожньому конверті – зміст послання,
Що криком виривається без слів:
Душевний щем, народжений коханням,
Уївся вглиб і ще не відболів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788269
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2018
автор: Серафима Пант