Дівчина з мого життя
Ми зустрілись випадково,
як на небі дві зорі,
що палають загадково
при ясній нічній порі.
Всі думки цвіли між нами
міріадами квіток,
із яких ми досі снами
в’ємо любості вінок.
Не забуду я про тебе,
дівчино з мого життя,
поки очі тішить небо,
поки вірю в майбуття.
Більшого мені й не треба,
маючи твої думки,
щастям бережу для себе
дотик ніжної руки.
Розійшлись ми кораблями
в океані всіх надій,
щоб лишитись королями
у своєму царстві мрій.
Усміхнусь тобі взаємно
зустрічаючи в житті,
бо з тобою так приємно
чути радість в почутті.
Як любов до тебе вбити,
дівчино з мого життя?
Як без тебе далі жити
і знайти нове буття?
От почати б все спочатку,
та не схоче хтось із нас,
тож залишимо загадку,
щоб знайшов відгадку час.
Віктор Цвіт 17.04.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788191
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2018
автор: Віктор Цвіт