Все минає

Все  минає

Все  минає  білим  сном,
що  насниться  ще  не  раз,
як  погаслий  за  вікном
незабутній,  денний  час.

Довго  тлітимуть  думки
жаром  неспалимих  мрій,
 поки  не  прийдуть  роки
часом  для  нових  надій.

Серце  плаче,  як  дитя,
горем  втрати  й  самоти,
все  шукаючи  життя
білим  птахом  з  висоти.

Тим  життям  цвіте  любов
у  весняному  саду
теплотою  від  розмов,
як  до  тебе  знов  прийду.

Як  же  хочеться  забути
лиш  про  те,  що  все  минає.
Як  же  хочеться  відчути
тільки  те,  що  так  кохаю.
От  якби  все  повернути,
що  сьогодні  вже  не  маю,
та  не  зможу  обманути
час,  що  лине  і  спливає.

Все  минає:  добре  й  зле,
не  вертай  його  думками,
у  майбутнє  ще  позве
щастя  ніжними  руками.

Ще  цвістимуть  почуття,
поки  серце  ще  живе,
ще  покращиться  життя
як  цікавить  щось  нове.

Часто  хочеться  забути
лиш  про  те,  що  все  минає.
Дуже  хочеться  відчути
тільки  те,  що  так  кохаю.
От  якби  все  повернути,
що  сьогодні  вже  не  маю,
та  не  зможу  обманути,
час,  що  лине  і  спливає.

Віктор  Цвіт  19.04.18

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788190
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2018
автор: Віктор Цвіт