Стаєшся зі мною,
як світло з-під вікон спросоння.
Вдивляєшся глибоко,
легко здіймаючись вище.
І ніби обом нам буває
занадто високо –
падати хочеться швидко і гучно,
втомившись.
Поруч, обібрані
кожним, хто довго не чув.
Лежачи поруч, щоб
більше нікому не видно.
Стоячи поруч підстінно,
як кожен, хто був,
й довго тримав на собі
завмерлі обличчя.
З нами щось станеться,
з кожного щось відійде.
Поспіхом кинеш під руки
мені свої ниті.
І обмотаю зап’ястя, щоб аж
до кісток.
Тільки б пекло.
19.04.18, Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788167
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 19.04.2018
автор: Іванна Шкромида