Стежина, що зветься життя

Осяйність  дня  і  темінь  ночі,
Холод,  байдужість  і    співчуття,
Теплі  очі  й  погляд  колючий--
Це  чорно  -  біле  наше  життя.

Захотілось    неповторного,
Щоб    обминало  здалека  зло?..
Стежки  не  для  всіх  проторені,
Тому  ідімо,    як  вже    лягло.

Зневіра  опалить  нам  крила,
Та  ангел  допоможе  з  небес--
Тоді  знову  з’явиться  сила
І  полегшає  наш  важкий  хрест.

Не  корю  за  підступи  долю
(Може,  втратився  смак,  відчуття?),
Упевнено  йду  я  поволі
По  стежині,  що  зветься  життя.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788156
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.04.2018
автор: Valentyna_S