Тихенько по небу місяць ступає
З оксамитовим сяйвом грається ніч
Зоряний шлях з нею я прокладаю
Коханому радісно лину навстріч.
Руки сплетуться у ніжних обіймах,
а губи відчують медовий нектар...
Як передати тепло те у римах,
де Ангели ду́ші несуть вище хмар!?...
Очі блукають по тілу невпинно...
Не можу спинити тремтіння свого.
Серце з твоїм поєдналось невинно
У грудях чіткий чути танець його.
Ти не запитуй, чому я мовчала,
Не клич на гостину поганих думок.
Зоряне сяйво щоночі стрічала
І мрії про тебе сплітала в вінок.
При місяці яснім, перед світанням
Його покладу на долоні твої…
Здійсниться таємне, світле вінчання
Є Лель покровителем й свідком його.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788008
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2018
автор: Любов Таборовець