Десь там, на глибині моїх думок,
твій все ще розрізняю силует.
Серед мільйонів в космосі планет
твою я розпізнаю. Та й на крок
я не вкорочу відстань. Й не питай -
чому? Бо знаєш відповідь без слів.
Ти певно щось сказати би хотів,
та прошу просто: мовчки відпускай...
Десь там, на глибині моїх думок,
ще часом чую голос твій та сміх.
Але на душу брати знову гріх
не хочу. Серце міцно на замок.
А ключик крізь вікно в густу траву,
подалі від спокус шукати знов
примарну, намальовану любов...
Реальна поруч - нею і живу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788000
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2018
автор: Юлія Сніжна