В чиїсь краї пробрались холоди,
А тут так рясно зацвіли сади !
Бездушний камінь цвіту не радів,
Але не зміг сховатись від садів.
Сади шаліли між небес і трав,
Їх звук і запах всюди проникав.
І хто звичайним був – ставав естетом
Або філософом, або поетом,
Як розумівся на квітковій мові,
Був здатен вже на найщирішу сповідь,
Ішов у сад, як хтось приходить в храм…
Із кимсь чи сам.
Пройде весна, і сад розгубить квіти,
До долу схилить обважнілі віти.
А зараз всяк, хто знав і літні дні,
Радів весні !
© Оксана Осовська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787900
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2018
автор: Оксана Осовська