Не раз в житті я осені стрічала
І зими проводжала до весни,
Та ненароком доля повінчала
Мене з красою ранку і Десни,
Де, як і я, вже сивокосі верби,
Які не раз зустріли тут весну.
Вода під ними стомлено-отерпла –
У роздумах після нічного сну.
А понад нею – марево стіною,
Мов вартовий і тиші, і краси.
Хто зустрічавсь хоч раз в житті з Десною,
У травах босі ноги заросив,
Той щастя більшого у Бога не просив.
3.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787859
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 17.04.2018
автор: Ганна Верес