Уже весну принесли журавлі на крилах.
І знову буйним квітом сад цвіте.
А мати вигляда синів з війни додому
Літа минають, а вона все жде.
Сини, синочки – соколята,
На вас чекає стара мати.
Прилиньте з журавлями навесні,
Прийдіть до неї хоч вві сні.
У скрині сорочки синів перекидає,
Думками лине у життя прожите.
Як на війну синочків проводжає.
Її печаль у пісню перелита.
Один поліг в бою, в широкім полі,
Про меншого ж і вісточки не має.
Щемить душа нестерпно, в серці болі,
Газети сторінки з надією листає.
Онуків сміх не чути на подвір”ї,
Скрізь причаїлася печаль і тиша.
Синів немає, а вона чекає,
Бо не вмира надія материнська лише.
2012 р. Валентина Рубан
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787856
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2018
автор: Валентина Рубан