[b]Essay on "An Essay Concerning Human Understanding"[/b]
by Catherine Barnett
in New Yorker, Mar 19, 2018
Джон Лок каже, що діти не розуміють часу, що минає,
і коли я була дівчинкою, то так воно й було
і таким залишається -
Минуло триста років, і мої почуття до Лока
мусять проходити без взаємності.
Я зберігаю його книжку в своїй сумці
разом з іншими дрібничками -
губною помадою, цукерками від кашлю, скріпками і маленьким кусочком мила,
вкраденим в Ренесанс Інн,
де я інколи зраджую Локу з іншим чоловіком.
Принаймні, речі тривають довго -
гляньте, як мені служить мій диван!
Довгобразий Лок непогано виглядів би, лежачи тут,
із нахмуреними бровами і зморшкою посередині,
він, котрий так швидко розквітнув
і випередив цей натовп.
[i]La duration[/i], казала я, намагаючись розкотисто вимовити "[i]r[/i]",
коли деякі мої французькі друзі питали,
про що я думаю.
[i]John Locke et la duration[/i].
Вони ж почули l'adoration,
що також вірно.
Виявляється, що [i]duration[/i] взагалі не французьке слово,
як би погано я його не вимовляла.
Правильно буде [i]la duree[/i],
ще одне слово, яке я вимовляю неправильно,
хоча одного разу я мала гарну [i]duree[/i]
за кермом взятого напрокат Velib від Seine
до Sacre-Coeur,
де згідно з моїм планом
в мене мала бути ніч палкого кохання.
Натомість я тільки притулила свого велосипеда до церковної стіни
і оглядала море людського часу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787829
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 17.04.2018
автор: Nemyriv