Стою на перехресті і міркую:
Куди йти далі по життя дорозі?
Враз обирати щось - чомусь не в змозі...
То може просто тут я заночую?
І взагалі. Збудую тут будинок
Або кав’ярню. Посаджу садочок,
Щоб затишок з дерев і холодочок,
І подорожнім гарний відпочинок.
Зготую запашні, солодкі страви
І будь-кого хто йтиме нагодую.
Привітністю і щирістю здивую
На перехресті долі переправи.
Словом відкритим вилікую рани,
Серця загою спокоєм і чаєм.
Хай мій будинок стане тихим раєм
У всесвіті роздертому вітрами.
Сама знайду, що якось загубила
І запалю ліхтарики надії.
Хай квітнуть найвибагливіші мрії
І збудеться все те, що так хотіла.
Стою на перехресті і міркую:
Невже я тут і знову обираю?
Та що ж я в біса у житті шукаю?
І справжній світ для себе не будую?
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787765
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.04.2018
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко