Любов сама людей знаходить,
Її не можеш зупинить.
Вона закоханим даєтья
В очах іскрить, сміється.
Ні в день, ні вніч вона не спить.
Вона у полі між квітками,
В житах, на нивах колосить.
І волошками між житами,
Яскраво синіми очима,
Дарує радість й веселить.
Любов садами розквітає,
Духм'яним пахощем п'янить.
В плодах червоної калини,
Терпкого терну та шипшини,
Медовим солодом манить.
Любов природа надихає,
Кохання серцю надає.
І образ цей в душі бажанний,
І лик лише один коханий.
Що жить спокійно не дає.
Любов не має пори року,
Підвладні їй людські роки.
В людей коханням вона зветься,
Вона одна на двох дається -
Мужчині й жінці на віки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787581
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2018
автор: Сокол