Матусю, годі працювати, облиште вже турботи всі.
Повиростали пташенята, злетіли у широкий світ.
Здається, наче нещодавно маленькі плакали в колисці.
І прибігали гоїть рани, і таємницями ділились.
Та час злетів, немов хвилина – вже дві красуні тішать око.
А мама все не зна спочинку, усе хвилюється за дочок.
Як їм живеться? Чи щасливі? Чи в донь нічого не болить?
Матусю, не хвилюйтесь сильно, хай серце Ваше не щемить.
Вже підросла у вас опора в цім не легкім такім житті.
То лиш здається, що ми кволі - від всього зможем захистить.
16.08.2017
Руслана Ставнічук (с)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787577
Рубрика: Присвячення
дата надходження 15.04.2018
автор: Руслана Ставнічук-Остаховська