На сонці бджілка гріє крильця,
де вулики... тут наша хата.
Під стріху, у своє гніздечко,
вже повернулись ластів'ята.
Весь сад в цвіту... знов ніби сніжно,
та відзвеніли заметілі.
А це так гарно... Це так ніжно
розквітли наші вишні білі!
Жучок по гілочці тоненькій
біжить в новенькій вишиванці.
Три чорні цяточки на крильцях,
з'явився він сьогодні вранці.
Синичка тінькає в садочку,
весняні ж дні як роз'яснілись!
У травах пишних променята
в ясних кульбабках засвітились.
Лохматий джміль тут розгудівся:
- Всім дякую, що розбудили!
Тепер я мож-ж-ж-у роздзи-ж-ж-ж-чатись,
за зиму вже набрався сили!
Від саду стежечка побігла
між травами туди, де річка.
Вона стрімка, бо з гір збігає,
і в'ється, як в Марічки стрічка.
Блакиттю ніжною розквітло
весняне небо й над рікою.
Тому і в річки сині очі,
як в незабудок під горою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787561
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 15.04.2018
автор: Надія Башинська