З вишневого садка, від квітів Полтавщини,
Від древніх берегів, де Рим і де Сула,
Із краю, що зовуть душею України,
Твоя дорога, мамо, пролягла.
Дитина Кардашів… Ті мали голоси
І били кулаки свої чавунні
Лиш правди задля об чиїсь носи,
А то об плуга чи об нитки струнні.
Дитинство повоєнної пори,
Коли цукерок не було і в свята,
Коли з п`яти сімей частіше три
Не мали тата.
В зруйнованім селі які були дороги ?
Побризка тільки дощ, і вже бредеш по поли.
Місили чорнозем твої дитячі ноги
В далекий край села, дорогою до школи.
Як захворіла ненька, мороз вгризався в шибки.
Ти підкидала в піч останній очерет,
Як голова колгоспу намазував на скибки
Для хворої ( так мило ) вже виписаний мед.
І все ж не замело, минулось, обійшлося.
Прийшла таки весна, було пісень і свят !
Ти принесла у дім чудовий атестат
І перший власний хліб нарізала під осінь.
Яка його ціна велика – превелика !
Підйом в чотири ранку і все без вихідних…
Так ти взнавала, мамо, не з казочок одних
Про береги кисільні і про молочні ріки.
В студенство, час снаги, неспокою і мрій,
Тебе вертати пам`ять повік не перестане :
Там староста серйозний твій
Назвав уперше тебе : “ Кохана…”
Чам ваші друзі – такі чудові,
Фата студентська… А рік пройде,
І щось з стипендій перепаде
Мені, студентській, а потім Вові.
Тепер вже з пенсій несеш гостинці.
Ну скільки можна вже, далебі ?
Тепер – Сергійку, тепер Алінці –
Коли ж собі ?
Мій кращий друже, матусю мила !
Ти народила мене не раз.
Ти серцем чуйним скількох зігріла
Не напоказ.
Ти – завжди щира, ти скажеш прямо.
А ще ти строга така, ого !
Моя колего, моя ти мамо…
Дай, Боже, мамі всього – всього !
© Оксана Осовська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787558
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2018
автор: Оксана Осовська