А студений мороз з люттю скривджував весну
І вітри стугоніли, заплутавшись в бубнах,
Відчувалось страждання духовні-тілесні,
Березнева сльоза із гіркотами буднів.
В казематі холоднім тендітний підсніжник –
Голубі оченята так прагнуть свободи.
А зима, а зима, мов скупий чорнокнижник –
Чорне ,, вето” й сургуч?! Це кому ж вона годить?
Відпусти.. Замерзало й просило спасіння.
Розірвати кайдани чи вистачить сили?
Де ж весна?! Обізвись – схлипи і голосіння...
На проталині сльози невинно осіли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787496
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2018
автор: Світлана Петренко