Дихай! Наказую дихай! Важко
За ковточком ковток повітря
Загустіле протискую. Осінь.
Хто сказав, що весна? Помилились!
Вперто тягне зернинку комашка.
Хто? Мураха? Так звуть? Не вірю.
Я не вірю нікому вже. Сльози?
Ні, вода. (Теж брехати навчилась).
Аркуш зошита схожий на грати…
Дивно, що ніхто не помітив.
Бо слова є «Повинна» і «Мушу».
Облітає тендітна кульбабка…
Ти навчив понад хмари злітати.
Научи, як без крил прожити.
Не буди ледве приспану душу.
Сірі сутінки. Відчай. І...крапка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787488
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2018
автор: макарчук