Зустрінь мене, до тебе йду весною,
Цілющих трав зібравши на ходу,
Розпушеною в китицях вербою,
Блакитнооким проліском в саду.
Поклич мене, відлунням відгукнуся
Співучими струмками з гір зійду.
Привітно ясним сонцем усміхнуся.
Як теплий дощ, в обійми упаду.
Ти передай мені нестримним вітром
П’янкі слова «Тебе кохаю я».
Прошепотять вуста їх, як молитву,
Повторюючи в ній твоє ім’я.
Пробач мені, в дорозі забарилась,
Шукала й не знаходила твій слід.
Можливо, я не раз тобі наснилась,
Минали весни і десятки літ.
Та я вже близько, доторкнись душею
До струн, немов до таємниць епох.
Самотність, залишивши за межею,
Єдиним цілим станемо удвох.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787432
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2018
автор: Світлана Вітер