І тепло і гарно і затишно наче
Маю мадонну і світло свічі
Стиглі рядки як плоди аличі
Падають в серце незряче
А в серці вічний дощ і плач вітрів
По іншому в світі напевно не можна
Від першопочатку й вовіки віків
Прости нас за все милий Боже
Прости нас за темінь за біль і ганьбу
За відчаю місячну квітку
Прости і за тещо я вкотре забув
Що тіло людське - розцяцькована клітка
Я душу понизив спустив у ями
А плоть я розніжив возвисив
Колись ми усі називались людьми
А нині - зманіжені писки
Ніхто не народився для меча
Для праці на землі для копирсань в моторі
Я рідко вилізаю з під плаща
Ілюзії та моніторів
Бо що нового може бути там
Де править бал всесвітній хам?
Де всі такі як ти а може навіть гірші
Абсурдні підліткові горевірші
У вирі швидкоплинного життя
Ми хижаки без права каяття
І наші зуби з кожним днем гостріші
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787185
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.04.2018
автор: Той,що воює з вітряками