Простіть мене, мої кохані люди,
За ті хвилини, у які я злюсь.
Кажу не раз, що більше так не буду
І знову не завчасно зупинюсь.
Знесилена, у час важкий тривожний
Вам кидаю образливі слова,
Які назад вернути не спроможна
Запізно визнаю, що не права.
Можливо, обділяю вас увагою
І щось не те у поспіху роблю,
Той вимолити гріх у Бога прагну я.
Простіть мене, я дуже вас люблю.
Простіть мене, мої хороші друзі,
Що не завжди на вас я маю час
Кажу не раз, що буде по заслузі,
В якийсь момент якщо не знайду вас.
Простіть, не часто душу відкриваю,
І рідко з вами бачуся в житті.
Біжу кудись і завжди не встигаю,
А миті пролітають золоті.
За те, що недоречними словами
Я виражаю часом почуття.
За все, у чому винна перед вами
Простіть. Без вас пусте моє життя.
Простіть мене всі ті, кого дратую,
Хто в недруги у списки записав.
Ніколи перед вами не звітую
Та кожен з вас мені лиш сил додав.
Із чистого листа розпочинаю
Писати долю в цей блаженний час.
Простіть мене і я усіх прощаю,
Жду прощення від Бога і від вас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787140
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2018
автор: Світлана Вітер